Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Ярри Псилоцибов – так меня называют на узком кругу. Я самый крутой наркоман в нашем городе. Это я придумал новый глагол "закладить", что обозначает покупку крутого наркотика. И сейчас я расскажу свою историю, как я купил псилоцибиновые грибы и устроил охоту за пасхальными яйцами на кладбище.
Начну все с того, что я решил разнообразить свои наркотические эксперименты. Обычные закладки уже давно перестали удовлетворять мое чувство приключений. И тут в одной подпольной группе в социальной сети наткнулся на объявление. Стало известно, что некий
Джексон продает псилоцибиновые грибы. Было решено – это мое новое приключение!
Джексон и я договорились встретиться в темном переулке. Не хочу ему доверять, но возможность попробовать новый наркотик перевешивает все опасения.
Куда смотришь, сучок?
– сказал Джексон, выпрыгнув из-за угла. У него в руке был
сучок шприц. Я оплатил грибы, а Джексон мне предложил порцию морфона, чтобы усилить эффект. Я согласился – ведь я не привык отказываться от новых наркотиков.
Вернувшись домой, я начал готовиться к этому "путешествию". Раздарбанил грибы на дозы и придумал, что лучше всего будет съесть их на кладбище. Ведь пасхальные яйца там – это что-то! Их никто не охраняет, и ночью можно насладиться этими вкусными шоколадными радостями.
Приготовив все необходимое, я отправился на кладбище. Вдали уже слышался звук ночного города – гудение машин, грохот музыки из клубов. Но меня это не интересовало. Я был занят своими мыслями о пасхальных яйцах и эффекте, который могут дать мне псилоцибиновые грибы.
Подошел к воротам кладбища и заметил, что они открыты. Это было хорошо – значит, я смогу спокойно пройти и никто не побеспокоится о моем присутствии. Я медленно двигался среди могил, ощущая атмосферу этого места. Уже начало подниматься ощущение чего-то нереального, но в этот момент мне все равно было – я был готов увидеть пасхальные яйца.
И тут я услышал чей-то шорох за спиной. Обернулся и увидел парня в патлатой одежде, который скрылся за могилой. Ну, думаю, здесь все равно находятся странные личности, поэтому не стоит беспокоиться. Я двигался дальше и нашел первое пасхальное яйцо – красное, как кровь. Взял его в руки, и эйфория охватила меня.
Я продолжал поиски и находил все больше яиц. Они были разных цветов и форм, словно кто-то раздавал здесь настоящие произведения искусства. Я уже не замечал времени, осуществляя свою охоту на пасхальные яйца на кладбище.
Но внезапно я почувствовал, что меня кто-то наблюдает. Обернулся и увидел патлатого парня, который смотрел на меня с улыбкой. "Эх, приколист", – подумал я, и мы вместе начали искать пасхальные яйца. Было весело и забавно – мы разделились и продолжили свою "охоту". Мой мозг стал играть свою собственную игру, превращая действительность в иллюзию. Начало "ломать" – эффект псилоцибиновых грибов начал снижаться, и это было неудовлетворительно. Я попытался понять, что происходит, но все становилось туманным и нереальным.
Патлатый парень подошел ко мне и улыбнулся: "Видишь, какая сила в пасхальных яйцах? Они могут снять тебя с ломок". Я смотрел на него, не понимая, что происходит. Он достал из кармана что-то похожее на закопанную закладку и протянул мне: "Возьми, это поможет тебе вернуться в реальность".
Взял закладку и вытащил ее из пакетика. Изогнул ее в форме "л", уже забывая, что у меня был в руках. Вдохнул глубоко и курнул. Волна эйфории вновь охватила меня. Я смотрел на патлатого парня и понял, что все, что происходит, – это просто игра в наркотическом мире.
Так закончилась моя охота на пасхальные яйца на кладбище. Я не знаю, насколько это было реально, но это был незабываемый опыт. Все это стало частью моей наркоманской жизни, и я знаю, что она продолжится до последнего дня.